Робочі будні
Записник засумував за моїми записами. Останніми тижнями банально нема часу.Попередній запис був по дорозі в Україну і та поїздка вдалась на славу. Все, що планував, зробив, і гарно провів час: насолодився нічним Львовом (він чомусь не так сприймається, коли живеш там; схоже, щоб відновити ті почуття, які з'являлися при відвідуванні міста в студентські часи, потрібно покинути його на деякий час), зустрівся з близькими, ще й по-царськи поплавав у калабані. Чотири дні явно замало. Вже запланував і взяв квитки на наступний візит, в кінці серпня. Тоді залишуся вдома на тиждень.
"Вдома"? Навіть не знаю, де мій дім. Скоріш за все, поки-що у мене немає дому. Тому на тиждень залишуся на Батьківщині, так буде найправильніше.
Почав наполегливо вивчати нідерландську мову: беру приватні уроки двічі на тиждень, а також багато часу виділяю на самостійне вивчення. Дуже хороша програма для вивчення мов: DouLingo (бажаю здоровля і всіляких гараздів її розробникам!).
А ще готуюся до екзамену на сертифікат VOL-VCA (про безпеку виконання робіт на будівництві. Замовив собі товстеньку книжку з малюнками і зареєструвався на екзамен на початок червня. Щоб встигнути все переглянути (навіть не кажу вивчити), треба добряче напружитися...
Останні тижні на роботі були дуже насиченими. Складається враження, що мене хочуть ознайомити з усіма проектами, які є в наявності. А це чимало: десять, а то й більше.
З одним, консультативним, німецького розливу, але в Голландії, я вже потоваришував. Роботи там небагато: роздуплитися, що і до чого, і дати свої коментарі: що не так, що вартує покращити.
Ще є два проекти наші, але в Німеччині, з яких один ще не почався, а другий мені не подобається. Якщо чесно, то обидва мені не подобаються. Але побачимо... З них протягом останніх двох тижнів я, волею щасливого випадку, "зіскочив".
Є ще два, цікаві, і вони мені до вподоби. Перший - у Фінляндії, але моя участь у ньому - участь коняки на селі, де немає трактора. Що ж, можна позакривати деякі сірі плями, які все ще залишилися у моїх надзвичайно глибоких та різносторонніх знаннях!
Другий - контроль якості на будівництві у Амстердамі. Оце діло! На будмайданчику треба бути двічі на тиждень, і ще один день - робота в офісі. І так до кінця року. На цей проект останні два тижні йде більшість мого часу. І мабуть, я займатимусь ним постійно, до завершення. І це добре.
Цей амстердамський проект був розроблений нашою компанією кілька років тому, а тепер триває будівництво останніх двох черг. Мій досвід - в основному - офісний, і поїздки на будмайданчик у ролі QA/QC - це справді цікаво. З іншого боку, вставання двічі на тиждень о 5 ранку і так щотижня до кінця року мені, думаю, осточортіє. Хоча тут є й незаперечний плюс: з проектом приємним бонусом йде робоча машина. Я доберуся до неї у середу і хер уже комусь віддам, допоки цей проект не закінчиться, або мене не зв'яжуть і не заберуть ключі силою.
Контроль якості виконується доволі прогресивно: вранці мені видають планшет, на якому можна створювати різні записи-нотатки, робити фотографії. Таким чином реєструючи місця, де робота зроблена не так, як у кресленнях, чи не якісно, де щось навтикали. Крім того, з планшета в будь-який момент є доступ до робочих креслень, по яких вже виконано, чи буде виконано монтаж, а також до 3D моделі. XXI століття, бляха-муха.
Отак ходжу собі по майданчику, щось там клацаю на Ipad'і з розумним виразом обличчя, а навколо люди кабелі тягають, лотки і всілякі труби прикручують, і по-польському балакають... Як українці їздять на заробітки в Польщу, так поляки табунами валять заробляти в Нідерланди. Місцеві аборигени з них трохи "деруть лаха". А я собі думаю: "Чекайте-чекайте, друзі, як відкриють ваші кордони для українців, то роботяги наші вас наводнять ще більше, як поляки. Так, як у Рейні раптово води прибуває у грудні". Це не добре, і не погано. Такий кругообіг робочої сили у природі.
А ще є наради по три рази на день. І добирання біля двох годин, залежно від інтенсивності руху.
Незважаючи на всю прекрасність нідерландської інфраструктури, тут часто бувають затори. Особливо на шосе, де по 5 смуг у кожну сторону. А розширяти дороги чи будувати нові вже, власне, нема місця. Що впадає в око - у більшості легкових автомобілів - лише водій. Якби вони групувалися хоча б по двоє, кількість машин зменшилась би, як і кількість заторів (ось ми молодці: їздимо вдвох або втрьох). Та й тягучки завжди в дивних місцях: не через ДТП, а безпричинно під деякими мостами. Рух на highway, особливо в районі Амстердаму та Утрехту, надзвичайно насичений і ці тисячі автомобілів перетворюються у один мегаорганізм, що постійно рухається, динамічно змінюється. Думаю, якщо вночі подивитися на все це з висоти пташиного польоту, можна побачити дуже футуристичний пейзаж. Такий собі "контрольований хаос". Хоча вночі трафік значно менший....
Одним словом, нарешті маю нормальну зайнятість. Завдяки цьому проекту в Амстердамі я почуваю себе "в своїй тарілці", потрібним і задіяним у чомусь великому, краще і швидше втираюся у колектив, ходжу босяка по офісу і грюкаю дверима. Звісно, треба ще детальніше вникати в проект, щоб за моїм pocker-face'ом була справді хороша карта. В будь-якому разі, сумувати не доводиться, а ці регулярні виїзди на майданчик мені дуже корисні та цікаві.
Знимок з майданчика в записник викладати не буду, адже він відкритий, а інформація з будівництва конфіденційна. Через це уникаю і конкретних назв об'єктів. Можливо, це трохи параноїдально, але нехай...
А ще дивовижно зацвів рододендрон, кущів якого на околицях Ніймегена - безліч. І це справді красиво:
а це ми випиваємо зі співробітниками
Компанія оплачує "культурну програму": якщо в когось день народження, або хтось звільняється (і таке буває, люди отримують пропозиції, від яких просто не можуть відмовитися, як оцей хлопака по центру, з Китаю, якому запропонували роботу вдома, в Алі-Бабі, і пообіцяли гори китайського золота)
