Кілька років тому на подвір'я до батьків прибилося кошеня. Тоді саме гостювали у Стебнику Іра з Ігором. Іра його підхопила погратись, а потім, нікуди діватись (не викидати ж на вулицю), мама залишила його жити у себе. Наближалася зима, і кошеня забрали на квартиру, де воно жило, як у бога за пазухою. Але ця "пазуха" - рафіноване середовище. Коли наступила весна і потеплішало, кошеня захотіло на природу, адже прагнення свободи не чуже жодній живій істоті. Кілька разів воно навіть вистрибувало з другого поверху, але повелителі (тобто ми) знаходили його і забирали додому. Врешті-решт, вирішили віднести кота до діда, де на подвір'ї у нього буде баланс природи і "божої пазухи". Так вийшло, що саме у цей день я був у батьків. Було справді кумедно дивитися, як кіт поводився на подвір'ї, після зими у квартирі, коли він геть забув, як воно, бути назовні, де дме вітер, шелестить трава, над головою літають птиці, ходять інші коти і присутні багато інших цікавинок-страшинок. Пам'ятаю, він буквально повзав по траві перших пару днів, боявся стати на повні ноги. А потім ще кілька днів втікав до хати, як тільки чув політ птаха над головою, і боявся кожного різкого звуку. Звісно, за кілька тижнів всі страхи минули, кіт освоївся і став вести себе як фраєр (що і довело його до печального кінця врешті-решт, але історія не про кінець, а про початок).

Після мого переїзду я теж як той кіт, якого зі знайомого середовища винесли в широкий світ і відпустили. Уважно придивлявся до того, що відбувається навколо, порівнював з тим, як я звик робити, старався взяти кращіші "скрипти" та зберегти свої, якщо вони чогось варті.

готуюся до екзамену VOL-VCA
завжди готувався на природі: кращого 
місця для концентрації не придумати

Першу зміну я відчув у середині травня, коли раптово не стало вільного часу. Робота/відрядження/підготовка до VOL-VCA/курси нідерландської/трохи спорту/почитати в Інтернеті що? і як?/вибрати мот/а також до нього одяг і оп: в тижні не залишається ні хвилини вільної. Все зводиться до розставляння пріоритетів і витіснення менш пріоритетних задач на вихідні. А на вихідні стараюсь кудись поїхати, трохи подорожувати країною, тому деякі справи просто зависають. Отак завис і цей записник, в якому я вже давно хочу кілька публікацій зробити, але пріоритети не дозволяють...

А нещодавно сталася і друга зміна. Цьому передувало кілька факторів. По-перше, я успішно склав екзамен VOL-VCA (нідерландський сертифікат по QHSE - Quality, Occupational Health, Safety and Environment). По-друге, купив нарешті мотоцикл та більшість необхідних прибамбасів до нього. Чимало часу пішло на вибір моделі, а потім власне мота, а також одягу і всіляких аксесуарів. І коштує все немало, тому без шансів на промах: треба вибрати оптимальний товар і з першої спроби. Наче вдалося.

Кілька слів про оформлення документів на авто/мотоцикл у Нідерландах.

Для нерезидентів це навіть складніше, ніж в Україні. Бюрократія ще та. Номерний знак ніколи не змінюється, відбувається тільки зміна прізвища власника у базі даних транспортних засобів. І для місцевих аборигенів це робиться за 5 хвилин на пошті. Але з таким гавриками як я ситуація значно складніша: доводиться їхати у спеціальний офіс (RDW), яких всього кілька на всю країну, звідки тебе відправлять за папірцем у міську раду, потім з тим папірцем знову в RDW (а це в різних містах, і працюють всі тільки у бізнес час, з пн по пт).

Штрафи за порушення ПДР, чи неправильне паркування, чи ще яку херню завжди приходять особі, яка рахується власником по базі даних. Тому давати комусь свій транспорт не бажано. Попередній власник мота - дуже довірливий хлопчина (він на одній зі світлин нижче). Віддав мені мотоцикл під обіцянку перереєструвати його протягом трьох днів. Що я і зробив, як порядний чоловік, але з його боку це був ризик.

 

мій кінь на 650cc

В результаті я трохи розвантажився, а також грунтовно збільшив радіус своїх мандрівок (від 50 кілометрів туди-назад на ровері, до 150км в одну сторону, що практично рівно відстані до будь-якого кінця Голландії з Наймегена).

Вау-ефект перших місяців по переїзді пройшов, життя набрало певного темпу (насправді, дуже швидкого), з'явилися нові контакти та знайомства на місці, робочі питання/виклики/проблеми і пішло-поїхало. Все ще доводиться майже кожного дня зустрічатися з чимось новим та незнайомим, але справлятися з цим стає все легше та легше.

Відрядження в Амстердам двічі на тиждень продовжуються. Минулого тижня здавали в експлуатацію шість підстанцій (панель 10кВ з АВР та трансформатор 2500кВА у кожній), то довелося навіть бути три дні підряд. Це теж круто, бо можна зупинитися в готелі і вечорами побродити по Амстердаму. На наступний тиждень заплановані три дизельні генератори по 2500кВА. Теж хороший challenge. Але щоб зробити робочі дні ще насиченішими, мені запхали новий проект у Гамбургу, просто проектування, має бути цікаво. Доводиться оптимізовувати у своєму графіку все, що піддається оптимізації, щоб вкластися в робочий тиждень (сильно перепрацьовувати я наразі не планую, але, можливо, доведеться). Складно, зате досвід колосальний.

просто гарно підсвічений 
у сутінках міст у Наймегені

Три найкращі способи зняти стрес від напруженої роботи: подорожі, спорт та алкоголь. І справжнє мистецтво полягає у їх гармонійному поєднанні. (Є ще четвертий, але наразі хочу пропустити всякі тантричні штуки).

Для подорожей потрібно більше часу, ніж для решти двох, зате вони і перемикають голову найкраще. Це заняття на вихідні.

А спорт годиться для ранкових тренувань, щоб добре зарядитись енергією з самого ранку. Думаю, що ранкова енергія передається від людей, котрі ще дрихнуть, коли ти вже біжиш о 6 ранку (можна назвати це спортивно-енергетичним вампіризмом). Плюс спорт - чудовий тренажер самодисципліни.

Нещодавно також брав участь у велозаїзді (100км) навколо Роттердаму, який організовувався роттердамським офісом RHDHV. Було біля 100 чоловік, гарний маршрут, але погода видалася не найкраща: дуже вітряно і на деяких ділянках моросив дощ. Я задоволений своїм результатом, середня швидкість 28.1 км/год, при сильному вітрі. Напівспортивний ровер позичив у співробітника (мій МТВ для таких довгий заїздів не годяться).
На кожні вихідні стараюся відвідувати всілякі цікаві місцини. Інколи це нове місто, інколи таке, де я вже був, але хочеться провести там ще трохи часу (як Амерсфорт, кілька знимок звідти нижче). На минулі вихідні випадково натрапив на замок-музей Casteel Doorwerth: справжня перлина у провінції. Там я взяв карту інших замків-музеїв у Нідерландах та Бельгії і при нагоді відвідаю їх теж.

 

 

 

у Амерсфорті, до речі, розташований головний офіс Royal HaskoningDHV

Про Амстердам. Гарне місто, але там явно забагато людей, особливо туристів. Середнього розміру нідерландські містечка, як Наймеген, чи згаданий вище Амерсфорт, подобаються мені значно більше. І в них відчувається місцевий дух. А в Амстердамі - ні, ще й вухо ловить російську на кожному кроці.
Вчора бігцем відвідав Гаагу (щоб "відчути" це місто, як і Амстердам та Роттердам, потрібно багато поїздок), але попередні враження від неї (Гаага ж вона?) значно кращі: комфортно, чисто, затишно. І туристи явно не на блядки приїхали, а по музеях походити...

Як жартують місцеві, у Гаазі пишуться закони, у Роттердамі робляться гроші, а в Амстердамі вони ж і витрачаються. З часом, коли вдасться багаторазово побувати у кожній зі "столиць", присвячу цій темі окремий запис.
А наразі пріоритети вимагають завершувати...
Наостанок, кілька знимок з Амстердаму та околиць: