Чесно визнаю, що я порушую дану собі обіцянку раз у два дні виділяти 30хв на ведення цього записника. Цьому є кілька причин. По-перше, це займає аж ніяк не 30 хвилин. Брєд, написаний поспіхом за 30хв, типу їв-пив-срав, бачив те-і-те, я на фоні красивих споруд і т.п. мені не цікаво буде читати в майбутньому. Для майбутньої книжки (Талмуд Старості, це ж заради нього вся ця історія) потрібні не банальності, а ідеї, нові цікаві погляди під різними кутами зору, відкриття, всякі батли та страгли. Саме такого типу сентенції я хочу тут записувати.
Причина друга є наслідком причини першої: таким ідеям потрібен час на народження у моїй наковальні, вони мають пройти певний інкубаційний період дозрівання, спостереження, інколи навіть дискусії (якщо поряд є хтось із сірою речовиною у його наковальні). Тільки після цього з'являється сенс інвестувати годинку-другу у інкарнацію цих ідей на папері (тобто у Павутині).
Причина третя і остання, яка не є наслідком ні першої, ні другої, ні ніякої іншої, тим не менше, теж важлива. Хочу уникнути ситуації, коли існування цього записника буде мене обтяжувати. Наприклад, під час подорожі, відпочинку, чи просто коли туплю, не хочу думати, що потрібно фотографувати, щоб потім щось розумне під тим написати, щоб потім назбирати купу лайків і т.п. Повийобуватися, іншими словами. Не те, що я проти вийобування. Не те, що я за нього. Якщо вже так виходить, то чорт з ним, нехай буде. Але спеціально сплановані випендрювальні акції мене просто смішать. В першу чергу це стосується ФБ (я не зареєстрований у Інстаграмі, але розумію, що це взагалі мега-платформа для створення нереального образу себе-про-людське-око). Знаю людей (не буду конкретизувати, нехай я забуду ці кумедні моменти з ними, адже кожного можна тримати у пам'яті як із запахом гімна, так і троянд), які в поїздці бачать усе через об'єктив фотоапарата. Навіщо їм ті терабайти знимок, які ніхто більше разу ніколи й не подивиться?  (риторичне запитання, і це вже ідея для окремого запису)

Та менше з тим...
Отож, знімаю з себе обіцянку записувати раз у пару днів і приміряю нову: записувати щось цікаве. Сенс слова "цікаве" вибираю виключно я.

Отож, вже три тижні мешкаю у Нідерландах. За цей час більш-менш втягнувся у місцевий спосіб життя (розробляю нові / адаптую існуючі програми автоматизації).
Трохи вивчив своє місто регулярними пробіжками; трохи вивчив околиці регулярними поїздками на велосипеді; добре вивчив downtown регулярними прогулянками та походами на пиво; отримав наліт взаємодії з державними органами та комунальними службами (всі дуже повільні, але працюють за графіком, справжні біомашини); так і не здужав побороти Інтернет-провайдера (досі користуюся корпоративним 4G); дав раду горі брудного одягу, який назбирався за 3 тижні життя без пральної машинки (її з холодильником таки привезли, hallelujah!); спробував розібратися зі службою доставки товарів (наразі безуспішно, де мій пилосмок з AliExpress - не знає ніхто, навіть відправник); повипивав зі співробітниками (і до пізньої ночі години обговорювали політичні питання, поінформованість їхня, м'яко кажучи, бажає кращого); відвідав музей Римської імперії (такоє); побував у сусідньому місті Арнем (його потрібно окремо описати та ще раз-два туди з'їздити); і ще, і ще, і ще...
Процес апгрейду програмного забезпечення триває... І доволі успішно.

А ось перша причина заплакала.
Так нехай заплаче і третя!

  

 

  

все це будівлі місцевого університету, яких, якщо не помиляюся, лише 4 чи 5 на всі Нідерланди (а у нас скільки?). беруть якістю, не кількістю

 Рейн, що протікає у сусідньому місті Арнем (типу райцентр)

  

 

 тут теж є свій "садок вишневий коло хати...."

 

 інфраструктура просто надзвичайна, майже все зроблено з головою.

інженери тут рулять, не бариги і не балаболи.

власне, чого мене сюди й покликали...