Тут ніхто нікуди не поспішає. У тебе гнучкий графік робочого дня, що означає приходи і йди, коли заманеться. Над твоєю головою ніхто не стоїть і не заглядає з-за плеча (не те, щоб в Україні хтось мені заглядав, але тим не менше...). Важлива якість виконаної роботи, результат. І то, навіть якщо добре напороти, ніхто тобі гімном голову не повимазує. Але висновки на майбутнє, звісно, зроблять.

Як наслідок такої спокійної/виважено/врівноважено/пригальмованої (вибирай що хочеш) життєвої позиції, я вже тиждень чекаю на рахунок у банку (забере 30 хвилин у ПриватБанку), 5 днів на підключення Інтернету (1-2 дні в Україні), 4 дні на інсталяцію Офісу 2016 (30 хв для нашого ІТшника Романа, якщо добре сісти йому на хвоста) і Бог знає скільки часу пройде, допоки мені зроблять контракт на постачання газу та води (на щастя, ці блага цивілізації поставляються non-stop і без контракту). N тижнів промайне, допоки у мою щойно відремонтовану квартиру приїдуть пралка, холодильник, штори, сушка і т.п.

А що, кому потрібен той поспіх? Насолоджуйся життям: знайомся з новими людьми, гуляй затишним старовинним містом, бігай вечорами мальовничими берегами річки Рейн (тобто Вааль), їзди ровером чудовими околицями, де інфраструктура доріг, вуличного освітлення, зон відпочинку просто вражає, подорожуй по інших містах, читай цікаві книжки, веди цей записник, займайся іншими цікавими речами, ліку яким немає. Не поспішаючи, нікого не підганяючи, відчуваючи момент. Seize the day, як говорив покійний Робін Вільямс.

Але на велосипедах усі таки їздять як шалені. Мабуть, хоч десь потрібно той поспіх проявляти. І ще - всі без шоломів! (За винятком road bike'ів, мабуть, законом заборонено на них без шолома їздити). Піддаючися стадному інстинкту, без шолома їжджу і я.

Далі буде....
І фото постараюся робити якісь цікавіші....