Людина - то є біологічна машина, дуже складний, продвинутий, але комп'ютер. Ми формуємося на основі закладеного з народження ДНК, яке є носієм індивідуального генетичного коду, задає характеристики не тільки конкретної людини, а поколінь людей, передає код різних видів людей - чорних, білих, вузькооких; визначає колір волосся і очей, ріст і вагу, хвороби і міць інтелекту. Думаю, в майбутньому ми зможемо відкрити панель налаштувань і задати всі параметри майбутньої людини, виберемо кого хочемо створити і виховати, і не залишимо природі шансу на випадковість (це буде жахливо, так приємно відчувати невідомість; та проти прогресу не попреш, залишається лише змиритися та очолити його). Або це робитиме за нас комп'ютер, або ж ми взагалі нафіг перестанемо бути потрібними, якщо ДНК вирішить, що з допомогою комп'ютера воно зможе швидше та надійніше передатися та розмножитися.

Крім біологічної роботизації, закладеної в пам'яті ДНК, ми програмуємося (під впливом інших людей та обставин) в процесі формуванням особистості. У цьому наближенні, ДНК наче фундамент, а протягом життя ми будуємо решту будівлі. Сюди я б відніс, в порядку дорослішання людини, задоволення базових потреб (їжа, безпека), здобуття рангу (статус у суспільстві), розвиток інтелекту (схильність до механічної чи інтелектуальної роботи), сексуальність (статевий потяг, бажання вирощувати нових людей). І навіть більше: підключення так званого "шостого чуття", підсвідомості; відчуття своєї незначущості (маленька крапля в часово-просторовому океані еволюції); і одночасно усвідомлення своєї важливості та змоги впливати на всі без виключення процеси, що відбуваються довкола нас.
Захопився я.... Ясне діло, це вплив Роберта Уілсона і його "Психології Еволюції" (так, Романе, твої книжки поїхали зі мною і це надовго....)

Власне, мова про те, як то є відчувати збій у цій системі соціально-побутової автоматизації. Не звично, не зручно та енергозатратно (і в матеріальному плані теж) організму (біомашині) функціонувати за відсутності прописаних моделей поведінки. Як не крути, а треба їх прописувати, а перед тим - розробити.
По-іншому кажучи, коли заїжджаєш у нову квартиру, кожен рух потрібно робити осмислено, відкриваючи кожну шухляду потрібно "влючати" голову і думати, що в ній (шухляді, у голові пусто, це й так ясно). Потім рухи потроху автоматизуються, шухляди починаєш відкривати швидше, але не завжди з першого разу знаходиш там те, що потрібно.
Або таке: хіба що дідька лисого купиш у супермаркеті без використання Google Translator (Слава Технологіям!). Згодом сміливіше вибираєш товар, як мінімум береш молоко просто по вигляду упаковки (без перекладача). Але як тільки треба не молоко, а цукор - все, повертаєшся до стану baby in the woods.
Або таке: в перший день обережно їдеш на ровері по велосипедній доріжці, обов'язково з правого боку і перетинаєш перехрестя тільки на зелене світло... А за пару днів можна і по зустрічній, можна і на червоне, можна і без руля + длубатися паралельно у носі правою рукою, а лівою чесати голову.... . А потім гоп - заїхав у новий район, вирішив дослідити новий маршрут додому - і вже дві руки на рулі, Google maps недалеко, а велосипедистів навколо - як людей в неділю на Хрещатику, ніякого длубання!
Або таке: нарешті приїхала пральна машина, а там все написано по-нідерландському. А речей випрати назбиралася гора. І перші рази такий геморой вибрати правильну програму, і нічого не нахомутати, і дивишся чи там вода не протікає, а чому нею так трясе.... Але за пару днів автоматична машинка буде мною автоматично вмикатися на автоматичну програму, і до сраки якою мовою там що написано.

Та в кінці-кінців, пройшовши шлях створення, імпринтації та кондиціонування нових програм (опиратися ним немає жодного змісту), настає час, коли ти наче зажди тут був, все не-те-що-знаєш, але на якомусь підсвідомому рівні відчуваєш. Іншим словами, дупля не даєш, що робиш і як, але все вдається і все працює. І найголовніше - вдається швидко і просто!

Складна сьогодні писанина видалася. От нема тут з ким на такі теми поговорити. А якщо і знайти таку співрозмовницю (то вона втече від такої балачки і більше ніколи слухавку не підніме), то рівень англійської може не витягнути.
Почуваю себе відмінно!

у цій затишній місцині були записані ці хитромудрі роздуми